Наявність форс-мажорних обставин сторона повинна довести належними і допустимими доказами

Сам по собі факт дії воєнного стану/мобілізаційних заходів не є достатнім доказом неможливості виконання зобов’язань, тож сторона повинна надати належні і допустимі докази об’єктивної неможливості виконання умов договору.

Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення коштів у розмірі 250 000 гривень. Підставою для подання позову стало порушення відповідачем умов договору про надання мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Позивач зазначив, що в рамках державної програми підтримки підприємництва, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 підприємець отримав фінансування у сумі 250 тис. грн для відкриття магазину енергоефективних та енергонезалежних систем; кошти мали бути витрачені на закупівлю продукції, обладнання, меблів, оренду приміщення та маркетингові послуги. Умовами мікрогранту також передбачалося створення нових робочих місць протягом шести місяців з моменту надходження коштів.

За результатами проведеної перевірки центр зайнятості встановив, що кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням, проте нові робочі місця у встановлений договором строк відповідач не створив, що стало підставою для прийняття наказу про повернення мікрогранту, який до моменту звернення до суду залишився невиконаним.

Відповідач зазначив, що він виконує службові обов'язки в умовах воєнного стану — забезпечує безперервний перевізний процес та функціонування критичної інфраструктури залізничного транспорту України. Його службова діяльність здійснюється у місті Чернівці, тоді як господарська у Київській області, що фактично унеможливило належне виконання умов договору. Порушення умов договору, вважає відповідач, стало наслідком дії форс-мажорних обставин, пов'язаних із воєнним станом в Україні та мобілізацією працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 передбачено, що у разі призову отримувача або працівників на військову службу, дія договору мікрогранту тимчасово зупиняється до завершення мобілізації; центр зайнятості має сприяти підбору працівників із числа зареєстрованих безробітних. У разі їх відсутності суб'єкт господарювання має право самостійно здійснювати добір персоналу. Відповідач уважав, що згідно з Порядком, саме центр зайнятості мав проінформувати суб'єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць. Проте жодних звернень чи пропозицій із боку центру зайнятості щодо добору кандидатів отримано не було.

Суд встановив, що мікрогрант надано відповідачу за умови створення щонайменше двох робочих місць після його отримання та працевлаштування на них працівників. Оскільки, він не виконав зазначену умову, це стало підставою для висунення вимоги про повернення отриманих коштів мікрогранту.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

На момент виникнення спірних правовідносин на території України діяв воєнний стан, проте відповідач не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати про неможливість виконання власних договірних зобов'язань, як і не надав доказів повідомлення позивача про настання таких обставин відповідно до вимог умов укладеного договору, тож суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Ознайомитись детальніше із рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.04.2025 по справі №926/722/25 за посиланням.